На подвір'ї нашої школи жила стара й розлога верба. За свій довгий вік вона стала свідком змін нових поколінь. Разом із теплим промінням сонця увібрала вона любов до знань. Саме під її довгими вітами-косами гралися малюки й вперше закохувалися старшокласники. "Без верби й калини нема України",- говорить наш мудрий народ. Споконвіччя верба є символом здоров'я, радості й життя. Як предвічне всесвітнє Дерево обіймала кожного, хто заходив на подвір’я нашої школи. Усім було комфортно, безпечно під її широкою кроною.

Але ніщо не вічне. Маховик часу вніс свої корективи щодо цього символічного дерева. Своїм гострим стилетом він торкнувся самої серцевини нашої улюблениці, і цілющі соки землі не мали змоги підтримувати її життя. Верба, яка уособлювала шкільний затишок, стала зрештою загрозою для дітей. Та немає нічого ціннішого, ніж безпека дитини. З цих міркувань, на превеликий жаль, довелося нам попрощатися з цим віковим деревом.

Щоб підтримати усталену традицію, навесні висадимо вербовий пагінець для безперервної єдності поколінь!