Оптимізація повинна бути оптимальною

      Так звана «оптимізація» мережі шкіл уже торкнулася всіх куточків нашої країни і, звичайно, викликає резонанс серед громадськості. Тепер дійшла черга й до нашого рідного міста. Управління освіти Вознесенської міської ради оголосило керівникам освітніх закладів про наміри Вознесенської міської ради ліквідувати ЗОШ №2, 7, початкові класи гімназії та ліцей «Інсайт» із подальшим продовженням навчання на базі інтернату «Обдарованість», аргументуючи це тим, що в школах відсутні харчоблоки. Оптимізація, на нашу думку, має бути покращенням, а не навпаки. А чи буде нашим дітям краще в стінах інтернату? Про це ще треба добре подумати. Якщо звести разом ці заклади, то отримаємо 41 клас, з яких 23 – це початкова школа. Чи зможе забезпечити потужність їдальні інтернату «Обдарованість» харчування такої кількості малюків? І взагалі, яка проєктна потужність даного закладу? Відповіді на дане питання немає, тому трудовий колектив Вознесенської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 вкрай стурбований необдуманим рішенням власника.            З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України прав учасників освітнього процесу, захисту трудових прав працівників закладу звертаємо увагу на  обов’язковому врахуванні думки працівників, батьків, учнів при прийнятті відповідних рішень.

       Ми категорично проти можливого прийняття рішення про ліквідацію закладу з подальшим продовженням навчання учнів в іншому освітньому закладі.

      Як вже було зазначено, рішення про закриття шкіл не користуються особливою популярністю серед населення. У разі його прийняття є вірогідність виникнення соціального вибуху. Тому до цього питання необхідно підходити обережно та обмірковано. Рекомендуємо під час прийняття рішень щодо скорочень загальноосвітніх навчальних закладів дотримуватися належної процедури погодження їх з громадськістю.

  

                                                        З надією на прийняття рішення, яке врахує інтереси всіх зацікавлених сторін, збалансує вимоги сьогодення й потреби учасників освітнього процесу, трудовий колектив ЗОШ №2

 

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Це страшна трагедія в історії нашої держави, яка забрала життя мільйонів людей. І ніхто не знає, скільки безневинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, підлітків, дітей  та ще ненароджених. Щоб не повторилися ці страшні події, нам потрібно знати і пам’ятати про них. Події тих років назавжди залишаться темною плямою в історії нашої держави, але вони ніколи не зможуть канути в небуття. «Ми не маємо права забути» – саме під таким гаслом у класах пройшли години пам’яті й скорботи, які  запам’яталися всім учасникам завдяки емоціям суму, жалю і співпереживання. Також у пам’ять про жахливу трагедію українського народу школярі долучилися до Всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті».

 

 Україна - це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції - наш Майдан 2004 року, який був святом свободи, і революція 2013 року - Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою гідність, своє прагнення до свободи. З метою вшанування громадянського подвигу учасників Помаранчевої революції та Революції Гідності діти пригадали події, які відбулися в країні в цей період, усвідомили, що для кожного з них означає бути гідним та вільним творити своє майбутнє.