День української писемності та мови

9 листопада традиційно відзначають День української писемності та мови. Зазвичай у нашій школі щорічно цій знаменній даті приурочено багато цікавих і креативних заходів із метою мотивації учнів до вивчення рідної мови.

Цього ж року країна перебуває в складних умовах війни, коли вороги ведуть жорстоку війну на знищення. На знищення не лише домівок, інфраструктури, комфорту й добробуту, а й на знищення всього українського: історії, традицій, культури. І після ницого й підлого вторгнення всі зрозуміли, що саме мова є найгеніальнішим елементом, який об’єднує для спільної боротьби із загарбниками. Багатьом ворог відкрив очі на «мовне питання», на жаль, що саме в такий жорстокий спосіб, а слова «паляниця-полуниця» стали вже мемами багатьох анекдотів. Але всі підступи катів лише зміцнюють народ, формують думку міцну, мов криця, що вистоїмо, повернемо втрачені землі, відвоюємо кодони з вірою в силу наших воїнів-захисників. І мова рідна є тим провідником, бо не існує жодних кордонів, крізь які не можливо було б донести красу рідного слова.

Наші учні теж через віддалений перегляд презентацій, відеоповідомлень, участі у фотоквесті змогли осягнути глибину витоків української мови. Традиційною стала й участь у написанні радіодиктанту національної єдності. А текст диктанту Ірини Цілик «Наш дім» своєю проникливістю довів деяких учасників до сліз. Трепетні слова про рідну домівку, яка нині може поміститися у валізу, багатьом нагадали про долю вимушених переселенців. Але й пробудили гарні спогади про батьківський куточок щасливих спогадів дитинства, чогось надзвичайно щемливого й рідного, духмяного й теплого, почуття, яке буває лише, коли притулишся до маминих ніжних рук. Тож вивчаймо українську мову, шануймо її, пишаймося нею!